Сьогодні п’ятниця, а отже – в ефірі черговий випуск рубрики „3+2+1”. Приємного читання!
3
Очолює перелік стаття Олександра Данилюка „Бренд України або Моя хата з найкращого краю у світі”. Про необхідність гідно репрезентувати державу світові точаться дискусії та ламають списи, мабуть з перших днів набуття нашою країною незалежності. Яке ж обличчя має наша країна у світовій спільноті? Про що думають громадяни інших держав, коли чують слово „Україна”? Наприкінці статті Олександр пропонує всім бажаючим долучитися до ще одного флеш-мобу. А я вже долучився!
Позавчора отримав лист від менеджера проекту Blox.uaАнастасії Романик, в якому вона поділилася інформацією про подорож українських блогерів до Балтики. Ви не знали, що наших авторів уже запрошують брати участь в міжнародних блог-марафонах? Тоді читайте:
взяли участь у 24-годинному безперервному марафоні блогів, який відбувся на березі Балтійського моря у місті Юрата (Польща) під час міжнародної зустрічі (кемпу) блогерів 26-29 червня 2008 року. Читати далі про те, як українські блогери балтику підкорювали…
Автор фотографії: Цей пост я вирішив написати, як відповідь на статтю у Менеджмент@БЛОЗі з гордою назвою «Моя хата з найкращого краю у світі». Наприкінці запису Олександр пропонує долучитися до чергового флешмобу і розповісти про… свою Україну. Тим, що означає це слово для вас. Або просто поділитися спогадами про те, коли ви вперше відчули себе українцем.
Ті люди, які більш-менш регулярно читають «Українську блогосферу», пам’ятають, що питання національної самоідентифікації піднімалися тут уже не один раз. Я писав про «національність» блогів у одній із давніх статей, яка, до речі, стала доволі популярною. Читати далі про бренд, під назвою Україна…
Багатослівність – це проблема більшості блогерів. Та що далеко ходити – я й сам часто страждаю від надмірної балакучості! Іноді мені здається, що без детального і вдумливого (читай - багатослівного) пояснення, мою ідею просто ніхто не зрозуміє. Хоча насправді, у більшості випадків, для трансляції думок вистачило б вдвічі, а то й втричі менше слів, ніж використовується в середньостатистичному блозі.
Кор.. сестр.. тал!!!
Для передачі найбільш ефективного повідомлення, потрібно використовувати лише ті слова, без яких пост втратить свій зміст, без яких читач не зуміє зрозуміти того, про що ви говорите.
Цікаво, наскільки складно виробити в собі таку звичку? Думаю, вона могла б суттєво підвищити якість дописів у цьому (та інших) блогах.
Знайшов нещодавно цікаву пораду, як можна навчити себе мислити «короткими» категоріями. Для цього потрібно, їздячи у машині, завжди звертати увагу на дорожні знаки. Люди, які пишуть дорожні знаки, дуже суттєво обмежені простором. По перше у них фізично немає місця для великих шматків тексту. А по друге, якщо напис адресований водієві, який мчиться повз знак зі швидкістю 100 км/год. – то навряд чи він знайде час, щоб прочитати «роман». Доводиться обмежуватися короткою фразою. Читати далі про вміння коротко висловлювати свою думку…
Інтернет – середовище віртуальне і анонімне. Так було завжди! Ми звикли так вважати. І якщо сьогодні хтось скаже нам, що інтернет перестав бути віртуальним, ми лише з подивом покрутимо пальцем біля скроні.
Втім, інтернет справді починає втрачати левову частку своєї анонімної віртуальності за рахунок того, що у ньому з’являється все більше та більше інструментів для розвіртуалізації. Соціальні мережі, де кожен має свій профіль, сервіси електронної пошти, блог-портали та сайти громадської журналістики – всі ці мережеві інструменти радше перешкоджають, ніж сприяють віртуальності та анонімності. Інтернет, якщо можна так висловитися – стає більш особистісним, більш відкритим, більш схожим на реальність.
Якщо вірити аналітикам, які вже сьогодні намагаються прогнозувати майбутнє всесвітньої мережі, тоді можна очікувати, що через 3-5 років майже кожна людина матиме свого двійника в Інтернеті, який житиме дуже багатим і насиченим життям. Блоги, форуми, соціальні мережі і т. п. і т. д. – всі ці інструменти зробили процес входження до Інтернету надзвичайно простим, а поріг входження – дуже низьким. Свідченням тому – всі ці десятки і сотні монетизаційних сайтів, які з перемінним успіхом заробляють гроші в Інтернеті, витративши на хостинг та купівлю домену в десятки, а то й сотні разів меншу суму, ніж отримають щомісяця від своєї діяльності. Читати далі про віртуальність і анонімність в інтернеті
Оскільки сьогодні неділя і ні чим серйозним займатися не хочеться ні мені ні читачам – пропоную трішечки освіжитися, і відповісти на кілька простих запитань, які допоможуть легко визначити, чи визнаєте ви корисність пошукової оптимізації для власного блога. Чи готові ви наполегливо працювати над розвитком пошукових показників вашого ресурсу, чи навпаки – повністю заперечуєте роль SEO для розвитку блога, а можливо – навіть не здогадуєтесь, що означає ця загадкова абревіатура?
Дайте ствердну або заперечну відповідь на наступні запитання: Читати далі про SEO…
Автор фотографії: У вчорашньому пості я писав про кілька доволі неприємних висновків, зроблених під час пошуку українських матеріалів для рубрики „3+2+1”. Знайти по-справжньому цікавий та ще й наповнений корисною інформацією український блог – завдання не з простих. Попри всі розмови про вибухоподібний розвиток української блогосфери, якісні тематичні блоги з’являються зовсім не так інтенсивно, як хотілося б. Збільшується кількість особистих щоденників. Росте число „мертвих блогів” (це ті, які закидаються через місяць-два, а то й набагато швидше, після створення)…
І я подумав: „Чому ж так мало людей беруться за створення якісних професійних блогів?”
Переконаний, що кожен із моїх читачів зможе знайти власну відповідь на це запитання. А я поділюся своєю: Однією із основних причин вкрай повільного розвитку тематичної блогосфери в Україні є нестача локальних засобів для розвитку та просування блогів. Читати далі про соціалки, та інші інструменти просування…
